Щороку
в четверту суботу листопада відзначається День пам’яті жертв голодомору та
політичних репресій.
Вшанувати
пам’ ять невинних жертв – це той мінімум, який ми, сучасні українці,
маємо зробити не стільки для мільйонів загиблих, а, скоріше, задля
майбутнього покоління , яке повинне завжди пам’ ятати про ті страшні
часи й робити все, щоб подібне ніколи не повторилося.За даними
істориків, у 1932-33 роках жертвами голоду в Україні, за різними
оцінками, стали від 4 до 10 млн. людей. Це означає, що в ті трагічні
роки Україна не долічилася від 10 до 25% свого населення, втрачаючи його
по 25 тисяч людей в день, по тисячі — на годину, по 17 — щохвилини. Ще
живі люди, котрі пам’ ятають голодомор і можуть розповісти про нього. Ще
зберігається шанс засвоїти урок історії не за підручниками, а через
безпосередній контакт із живими свідками.
Минуле живе, допоки його пам’ятають!
В
руках, що виростили хліб.
Не залишили і зернини
Ні, рід наш в горі не осліп -
Ти все згадаєш, Україно!
Згадай
усе ти, щоб воздать
Близьким і дальнім людоморам.
... Хоч радість легше пам'ятать.
Та треба пам'ятать і горе.
Немає коментарів:
Дописати коментар